2006

До 10-літнього ювілею

«Неможливо стримати захват, який викликає не просто якісна і професійна, а й талановита, дотепна, оригінальна робота. Не так уже часто вщент переповнений зал активно реагує на творчу енергетику артистів: не кажучи про овації майже після кожного номера, а наприкінці концерту публіка вітала оркестр стоячи… «Київські солісти» виконують не тільки академічну музику, а й джаз, фольклорну музику, винахідливі транскрипції старовинних творів… Вишукані й цікаві програми концертів – одна з найпривабливіших особливостей оркестру: класичну музику він виконує чи сучасну, це в будь-якому випадку твори найвищого художнього рівня – і водночас зрозумілі для всіх.»

газета «СЛОВО Просвіти», № 4, 26 січня – 1 лютого, 2006р.

“...Почти всё первое отделение занял моцартовский Дивертисмент ре-мажор. Слушатели, наконец, смогли услышать не только искромётные пассажи первой его части, давно ставшие фирменной росписью “Киевских солистов”, но и все шесть разделов єтого масштабного произведения (его изысканные скрипичные соло достались чуткому инструменту концермейстера оркестра – Мирославе Которович). Сам маэстро Богодар попеременно дирижировал Моцарта то с лукавством знатока-гурмана, то с воистину юношеской восторженностью».

газета «Дело», № 20, 7 февраля 2006 г.

«Вёл программу сам Богодар Антонович. В течении вечера каждый артист успел показать своё мастерство как солист, подтвердив собственный класс и название коллектива. Шквалом аплодисментов слушатели наградили игру скрипачей Мирославы Которович, Ольги Шелешковой, Тараса Яропуда, Сергея Топоренко, Александры Савченко, альтистов Александра Лагоши, и Оксаны Дарбинь, Контрабасиста Дмитрия Третьяка. Ансамбль играл, как всегда, ярко и напористо.»

газета «Киевские ведомости», 18 января, 2006г.

Це вже не вперше, що європейська столиця музики Відень приймає в себе ансамбль Которовича, але це вперше, що австрійська публіка відкрила для себе твори українських композиторів. За десять років своєї діяльності оркестр знайшов визнання і добився успіху чи не на всіх континентах світу. “Посол Української культури”,- таке звання отримав ансамбль від МЗС України за презентування української музики на інтернаціональній арені. “Мій колектив має душу, - каже диригент. -Є багато оркестрів, які беруть голою майстерністю, - а для мене цього замало. Треба грати серцем, а не просто відбувати номер.”

З інтерв`ю Богодара Которовича
для радіо “Свободи” (Відень,Австрія, жовтень, 2006р.)

“Киевские солисты» выступили в Вене с программой из произведений современных украинских композиторов, которых на родине считают сложными и даже называют «неслушательскими»,- и это стало настоящей сенсацией».

газета «Киевские ведомости», 10 ноября, 2006г.

«Музика не знає ні мовних, ні політичних кордонів,- каже Богодар Которович.- Вона вища за них”. Можливо, саме в цьому таємниця успіху “ Київських солістів”. Адже їхні концерти завжди відбуваються за аншлагів. А під час гастролей Естонією з ансамблем відбувся дивний випадок. З міста в місто за ним мандрувала якась жінка. Зрештою, вона розповіла, що є дуже хворою та має сильні болі. Яким було її здивування, коли вони згасали з першими ж акордами солістів. Так, справжня музика здатна зцілювати.”

газета “Вільне життя”, 12 жовтня, 2006р.

З інтерв`ю Саюлюса Сондецкіса:” Дочка Которовича Мирося – такий чудовий концертмейстер, так веде оркестр! Може, в майбутньому й вона стане диригентом, - несподівано засмучується, - Але хай ще пограє.”

газета “Газета по-українськи”, № 256, 22 листопада, 2006р.

“Цінним передноворічним подарунком столичним меломанам став оригінальний проект, котрий реалізувала зірка “Київських солістів”, віртуозна скрипалька Мирослава Которович. Основа проекту – то студійний диск “Сотворіння”...Цікаві враження від цього фантастичного концерту композитора Євгена Станковича:” ...незвична форма цього концерту – це абсолютно нормально. Молоді, талановиті й мають робити незвичні та незвичайні речі. У Мирослави музика в генах, вона була артисткою від самого народження. Зберігаючи академізм та гарний смак, вона знаходить для слухачів нові форми подачі й таким чином демонструє музику в русі, освіжаючи її сприйняття.”
і співлідера авант-рокового гурту “Фактично самі” Олега Артима: Для серйозного враження треба мати якісь очікування. Я дістав, що хотів, - послухав сучасну академічну музику в прекрасному виконанні на гарних інструментах. А щодо поєднання в одному просторі музики та витворів сучасного мистецтва – скульптури. Інсталяцій, картин,- то мені такий симбіоз навіть більше припадає до смаку.”

Газета “Без цензури”, 21 грудня, 2006р

“Ансамбль “Київські солісти” поставив за мету звабити слухачів та провести у світ музичних насолод, пропонуючи їм надзвичайну подорож у європейську музичну культуру, одним із джерел якої є Україна”.

“Цей мистецький колектив генерував у бадьорому звуковому святі сильну і заворожуючу музику, притаманну дійсно великому оркестру”.

“…Я працював з багатьма оркестрами, але такого задоволення, як у Києві, я не отримував на протязі багатьох років. Яке рідкісне відчуття: сильні інструменталісти, блискучі віртуози! Це була дійсно хвилююча робота…”(С.Сондецкіс)

“Цей ансамбль, що складається в основному з молодих українських музикантів і керований паличкою маестро Богодара Которовича, зачарував слухачів програмою, яка нагадувала дійсно літній бриз.

“Б.Которович буквально зачарував гостей неземною, глибинною силою свого диригентського таланту. Його інтерпретації у бездоганному виконанні киян вражали внутрішньою довершеністю, повнотою форми і бунтівним новаторством”

“...Вишколені молоді обдарування натхненно втілювали задумані метром інтерпретації. Вражало барвисте м’яке звучання з теплим тембровим окрасом. Особливо запало в душу тендітне ніжне піаніссімо. Часом здавалось, що музикує одна гігантська скрипка...”